Опис власного педагогічного досвіду

Опис власного педагогічного досвіду: 

«Практичне використання інтерактивних методів навчання на уроках у початкових класах»

   Усі ми мріємо про те, щоб жити в суспільстві розумних, добрих і щирих людей. Але мрії будуть завжди мріями, якщо не діяти. З цією думкою згідні, певне, усі вчителі.

   Наша школа переживає нині складний і водночас цікавий період реформування. Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту», Концепції загальної середньої освіти, Державного стандарту початкової загальної освіти, в сучасній початковій школі відбувається системне оновлення змісту та перехід до нової структури навчання. Я усвідомлюю, що переді мною постає завдання забезпечити всебічний розвиток особистості учня. Реалізацію цього завдання я здійснюю за умови якомога активнішого включення у навчально-виховний процес кожного учня.

   Я згідна з думкою багатьох вчителів, що одним із найважливіших напрямків удосконалення навчання учнів початкових класів є пошуки впровадження у навчально-виховний процес інтерактивних технологій. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу, залежить, наскільки успішно і усвідомлено він опановує шкільну програму.

У своїй практиці застосування інтерактивного навчання я здійснюю шляхом використання фронтальних та кооперативних форм організацій навчальної діяльності учнів, інтерактивних ігор та методів, що сприяють навчанню учнів вміння дискутувати.

   Одним з головних моїх завдань, як вчителя початкових класів, є навчити дітей добре читати. Шестирічна дитина, яка приходить до школи відчуває велике бажання вчитися. Але вона ще й хоче й бавитись. І тому я допомагаючи дітям засвоїти програмовий матеріал, стараюсь разом з тим зберегти їм дитинство. Адже в умовах гри маленькі учні виявляють максимальну активність, не відчуваючи втоми.

Проблема – як навчити школярів читати швидко і усвідомлено – постає переді мною щоразу, коли я починаю працювати з 1 класом. І на власному досвіді я переконуюся: гра корисна тоді, коли органічно переплітається з серйозною, наполегливою працею, спонукає до інтенсивної розумової праці, збагачує пізнавальний досвід дітей, розвиває мислення, мовлення, уяву. Така гра робить працю привабливішою і цікавішою, стає бажаним те, що дитині важко дається, допомагає переборювати труднощі у засвоєнні навчального матеріалу. Я розумію, що на уроці доцільна гра, яка залучає до пошуку, винахідливості, збуджує бажання перемогти, наприклад, «Букви грають у піжмурки», «Смачні слова», «Знайди букву». Практикую загадки, кросворди, мета грами, ребуси, вірші, казки про букви, скоромовки, чистомовки, дихальні вправи, а також вправи на розвиток уваги до звукової будови фраз. Наприклад:

     Скоромовки:

а) Бабин біб розцвів у дощ,

    Буде бабі біб у борщ.

б) В горішнику горішина,

    Горішками обвішана.

     Загадки:

Він і в казці, він і в пісні.

В нього зубки, як залізні.

І морквину він гризе.

Зветься звір на букву «зе». (Зайчик).

Чистомовки:

Та-та-та – гарна хата у крота.

То-то-то – в ній дуже чисто.

Ту-ту-ту – тому радісно кроту.

Ти-ти-ти – на дуді дудіти.

Ті-ті-ті – підемо до нього в гості.

     Вірші:

Тук-тук-тук, ток-ток-ток –

Вибиває молоток.

Ним ви цвяхизаб’єте,

Схожийвін на букву «те».

   Для того, щоброзширити кут зоруучнів, я використовуюскладовіпіраміди, щотренуютьучнівчитати, складати слова, розміщені по краюх піраміди.

                                                        ко       сар

                                            пар                          та

                                     кар                                         та

                             пар                                                          кан

                  друж                                                                          ба

   На уроках я формую у дітей явище антиципації, що  помітно сприяє розвитку швидкості читання. Розвиткові антиципації сприяють такі ігри: «Віднови слово», «Мікрофон», «Так-ні». На уроках проводжу зорові диктанти, практикую написання слухових диктантів.

   «Мікрофон» - це технологія, яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на питання або висловлюючи свою думку. Пропоную учням іграшковий мікрофон, який вони передають один одному, по черзі беручи слово. При цьому відповіді не коментуються і не оцінюються.

    На мою думку, інтерактивність – вимога часу, можливість озброєння особистості здобутками культури та науки, виведення на більш високий інтелектуальний рівень. Інтерактивна модель навчання відображає постійне спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю я використовуюділові та рольові ігри, дискусії, «Мозковий штурм», фронтальне опитування, «Круглий стіл», дебати. Цю модель можна назвати «Полілог».

   «Мозковий штурм» - це технологія коллективного обговорення, що використовується  для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. «Мозковий штурм» спонукає учнів проявити уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

   Наприклад:

Урок читання. 2 клас.

Тема: «Остап Вишня «Фазани».

Етап уроку: вивчення нового матеріалу (робота над текстом) із використанням технології «Мозковий штурм».

   - Зякими словами асоціюється слово «дідусь»?

Слово «дідусь» записується на дошці).

                                                    мудрість

                      рушниця                                             любов

                     друг                         дідусь                            природа


                        старість                                                казка

                                                      доброта

Всі слова, які пропонуються, записуються на дошці, а потім аналізуються.

   Я розумію, що система навчання чекає від учителя охоплення великого обсягу  інформації й орієнтована на рівні «знання» і «розуміння». Це спрямовує мене на використання в основному пасивних методик навчання. Але в сучасному світі ситуація змінилася. Обсяг інформації набагато збільшився, і одній людтні неможливо знати все. Тому на перше місце виступають інші навички і думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її і застосовувати в конкретних умовах. Саме цьому і сприяють інтерактивні методи.

   Основою інтерактивного навчання є взаємодія. Отже, на уроках основою інтерактивного навчання є взаємодія учасників процесу навчання, що я здійснюю за допомогою методів, які активізують педагогічне спілкування  - діалог.

   Для ефективного застосування інтерактивних методів, у тому числі – й для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його засвоїти, я планую свою роботу:

   - використовую методи, адекватні вікові учнів, їхньому досвідові робот из     

     інтерактивними методами;

   - даю завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати,

     виконати самостійні підготовчі завдання;

   - обираю для заняття таку інтерактивну вправу, якв додавала б учням «ключ»    

     до засвоєння теми;

   - упродовж інтерактивної вправи даю учням час обміркувати завдання, щоб

     вони сприймали його серйозно, а не виконували механічно;

   - враховую темп роботи кожного учня і його здібності;

   - на одному занятті використовую один-два (максимум) інтерактивних

     методи;

   - проводжу неквапливе обговорення за підсумками виконання інтерактивної

     вправи, у тому числі актуалізуючи раніше вивчений матеріал.

   Інтерактивні методики потребують зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагогів. Я починаю з поступового використання цих методів, до якого треба звикнути. Зі свого досвіду я зробила висновок, що краще старанно підготувати  кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри».

   Спочатку я використовую прості інтерактивні методи – робота в парах, малих группах, «Мозковий штурм».

   Я усвідомлюю, що інтерактивне навчання – не самоціль, а лише засіб, за допомогою якого у класі створюється атмосфера творчої взаємодії, співробітництва, порозуміння і доброзичливості.

   Молодші школярі, як завжди, готові працювати разом і отримують задоволення від такої взаємодії на уроці. Я об’єдную учнів у групи і ставлю перед ними завдання працювати гуртом, не можна розраховувати на те, що це само по собі приведе до спільної діяльності. Через невміння узгодити свої дії з діями інших – учні швидко втрачають інтерес до цієї форми роботи. Щоб підтримати і розвинути зацікавленість до різноманітних форм групової роботи, учнів я цього навчаю.

   Коли я починаю роботу з організації навчального співробітництва, то на початку даю такі завдання, які об’єднують дітей на декілька хвилин. Наприклад: «Напишіть рядок букви «а». Обміняйтесь прописами. Знайдіть у сусіда найкрасивіші букви в рядочку. Відмітьте їх плюсами».

   Або: «Розділіть букви так, щоб у одного з вас лежали всі букви, які позначають голосні, а у другого – приголосні».  Або роздаю дітям коротенькі оповідання і прошу розставити наголос, але в двох словах поставити наголос неправильно, щоб сусід знайшов ці «пастки».

     Під час спільної роботи я не вимагаю повної тиші: діти обмінюються думками, висловлюють своє ставлення до роботи одне одного. Але першокласники не в змозі довго утримувати довільний контроль, якщо захопились завданням. Тому в класі домовились, що коли я плещу в долоні – це сигнал, який повідомляє про перевищення допустимого рівня шуму.

   Таким чином, в першому класі відбувається становлення навичок парної та групової роботи, складають правила співробітництва. Це дає можливість застосовувати різноманітні інтерактивні методи навчання.

   Тільки коли у класі тепла, чуйна атмосфера, діти навчаються новим динамічним способом. Однак створити таку бажану ситуацію не так вже просто. У класі поступово зростає взаємоповага між мною та дітьми. Частково я цього досягаю, заохочуючи обговорення, ставлячи дійсно життєві, а не механічні питання, та завжди шукаю чогось хорошого в учнях.

   Я сприяю утворенню різнорідних груп, що співпрацюють, заохочую дітей брати участь у навчанні своїх ровесників. Коли діти працюють разом, вони мають багато нагод з’ясувати свої думки, ідеї. Вони починають поважати одне одного, краще можуть зрозуміти погляди іншої людини. Вони стають більш відповідальними, незалежними та цілеспрямованими й часто з більшим задоволенням ходять до школи.

   Робота в малих групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, володіння прийомами активного слухання, вироблення загального рішення, розв’язання протиріч).

   Роботув малих группах я використовую, коли потрібно вирішити проблему, з якою важко впоратися індивідуально, коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді.

   Невеликі групи дають можливість учням стати ініціаторами розмови, безпосередньо вести бесіду, вести обмін думками та граю такі ролі, які інакше були б неможливими.

   Групова робота сприяє теплому, неофіційному клімату. В групі кожен учень не такий помітний для публіки, не такий вразливий на критику чи незгоду думок. У своїй практиці я спостерігала, як мовчазні учні ставали активними учасниками навчального процесу, хоч ніколи не брали участі у праці цілого класу. Так невелика группа перетворюється у малу учнівську спільноту, в якій всі співпрацюють, щоб досягти спільних цілей. Під час праці у группах в учнів помітно зростає мотивація.